изумляться

изумиться дивуватися, здивуватися, чудуватися, з(а)чудуватися на що, з чого, зумітися, здуміти(ся) на кого, на що, подивляти що; (сильно) (великим) дивом здивуватися. [Зумівся, аж рота роззявив (М. Вовч.). Дівчина зумілася, де доля поділася (Пісня). Здуміли учені люди ще більше (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - изум`иться

(кому-чему) дивува́тися, -ву́юся, -ву́єшся, здивува́тися (кому. чому, з кого-чого, на кого-що, ким, чим), сов. задивува́тися (на кого-що); (поражаться) вража́тися, вра́зитися (вра́жуся, вра́зишся) и врази́тися (вражу́ся, врази́шся), чудува́тися, -ду́юся, -ду́єшся, зачудува́тися и зчудува́тися (з кого-чого, ким-чим), ди́вом дивува́тися (дивува́ти), ди́вом здивува́тися; диал. зуміва́тися, зумі́тися и зуми́тися, -млю́ся, мишся (з кого чого, від кого чого, ким чим)